Понад рікою тумани пасуться,
Лози цілуються з білими росами,
Лагідно здалеку пташки озвуться
Понад туманами, понад покосами.
Ранок, як вигадка, - раю не треба –
В погляді квітів душа неземна,
Стебла пружніють і тягнуться в небо,
Кожний світанок немов таїна.
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Лилия Вернер - Понад смереками... |  Русалка Лая - Неандертальцi |  Юрий Зозуля - украйiнською. - Вечiрнi Дiйства |  Волинь | Тіні забутих предків | Історія українського письменства (djvu) |
