Де скелі, що впираються у небо,
Де темні води тягнуть у глибінь,
Де гуркотить та шаленіє гребля,
Де набігає лиховісна тiнь... –
Там я була! Години непокою...
Там розпач... I натхнення там лежить...
Прийшла порозумітися з собою
I вирішити, як надалі жить..
Сама собі я ставила питання...
Сама собі я відповідь шукала...
Я знала, що розмова ця – остання,
Що віра ... I надія – все пропало...
Втопитися б у вирі безсердечнім,
Злетіти б зі стрімкої скелі в пекло...
Нема кому схопить мене за плечі
В останню мить... Щоб я іще не вмерла...
(Karma333)
_______________________________
Где скалы в синь вонзаются упрямо,
Где тонет в тёмных водах светлый день,
Где в грохоте неистовствует дамба,
Где мрачной птицей налетает тень –
Там я была! Туда в час непокоя
Вела от скорби к вдохновенью нить.
Пришла достичь согласия с собою,
Решая, как я дальше буду жить.
Сама себе искала я ответы,
Сама себе вопросы задавала –
Я знала: то последняя беседа...
Что вера, и надежда – всё пропало...
Исчезнуть бы в стремнине бессердечной,
И манит в ад летящая скала...
И некому схватить меня за плечи
В последний миг... Чтоб я не умерла...
05.2014
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Надежда Абалмасова - Я сама над собою смеюсь |  Любовь Малкова - 174. Кошка |  Вера Кириченко - Каяття |  Вера Кириченко - Каяття |  Людмила Петрова - Я сама! |  Марина Морозина - Иногда |
