Так, пiзно тепер, не змiниш нiчого,
Я вже не твiй, вже не побачу тiла я
твОго,
I вже не поверну той радiсний час,
Лиш у думках буду згадувати нас.
Лиш з мрiєю буду лягати, буду прокидатись,
Минулим мiж нами буду пишатись,
А ти вже замiжня, у тебе сiм’я,
Не згадаєш бiльше моє ти iм’я.
--------------------------------------
Як грiм серед ясного неба
Почув я вiд тебе: ’’Не треба
Нам вже зустрiчатись, проводити час,
Вогонь мiй любовi до тебе погас.
Хоч почуття ще лишились, скажу
тобi,
Рiзне трапляється у цьому життi.
I я не твоя, у мене є чоловiк,
I з ним хочу прожити свiй вiк.’’
А я онiмiв, ще не все зрозумiвши,
Лиш потiм себе опанувати зумiвши,
Прокляв свою долю, прокляв i тебе,
За те що збрехала, обдурила мене. I я розсмiявся, iз себе смiявся,
Адже я чоловiком стати твоiм
намагався,
Адже вiд тебе тiльки дiтей я хотiв,
Тiльки любовi до тебе довести не
зумiв.
----------------------------------------
Побачив недавно, з дитиною ти
Хотiла тихенько бiля мене пройти,
Опустила ти очi, до грудей
пригорнула,
Щоб я зрозумiв, що мене ти забула.
Але я не забув, серце ще б’ється,
Воно, як i я, нiяк не здається,
Сказав я до тебе: ’’Привiт.’’
Але в очах твоiх побачив я лiд.
’’Чому ти мовчиш?’’. Я не здавався,
Поговорити з тобою все ж намагався.
’’Де працюєш, як поживаєш,
Чому зустрiчi ти уникаєш?
Адже я не чужий, згадай усi днi,
Коли в любовi признавалась менi.
Нам було добре, ти в хмарах лiтала,
Я ж знаю, що мене ти кохала.’’
-------------------------------------
Пiдвела очi: ’’Привiт, - вiдповiла,
Пам’ятаю я все, та вберегти не
зумiла.’’
’Що ж сталось, я i досi не знаю,
Для розмови з тобою зустрiчi шукаю.
Розкажи, бо бiль не вщухає,
Розкажи, бо серце спокою досi не
знає.’’
I тут я побачив сльози в очах,
Десь глибоко в них неспокiй i страх.
’’Люблю, досi тебе я люблю,
Винна лиш я, себе не прощу.
I кожен мiй день - прокляття вiд
Бога,
Камiнням закидана моя дорога,
Лишилось менi тiльки страждати,
Любов до дитини лиш не дозволить вмирати.
--------------------------------
Пам’ятаєш весiлля сестри,
Те, на яке не змiг зi мною пiти,
Те, на яке сама я пiшла,
Знала б таке, краще б не йшла.’’
А сльози рiкою по обличчю течуть,
Зривається голос, слова як-небудь
I дитину нiжно ти так цiлуєш,
I весiлля картину словами малюєш:
’’А там я давнього друга зустрiла,
Не знаю, як вийшло, повiр, не хотiла,
Я випила трохи, я з ним переспала,
Як сказати тобi, що дитина його я не знала.
Лиш тому я тобi набрехала,
Повiр, нiколи я його не кохала.
Але з ним я мушу прожити життя, Нещаслива я з ним, але нема менi
каяття.’’
Я мовчки вислухав сповiдь твою,
Хоч кожне слово розривало душу
мою.
’’Не плач, заспокiйся, я прощаю тобi,
Але бiльше не хочу бачити тебе в
своєму життi’’.
-----------------------------------
Ось так на цьому свiтi буває,
Одна нiч все круто мiняє,
I щоб своє життя не пустити пiд нiж
Пам’ятай:
Сiм раз помiряй, один раз
вiдрiж.
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Диана Столярова - Очi |  Татьяна Турбина - 2. Я мiцно на землi cтою |  Оксана Квитка - Загубила спокiй |  Надежда Троян - Пам ятi внука |  Сергей Ковальчук 2 - Анекдот-149. Малыш и горIлка |  Загадка старого клоуна |
