Добавлена: 24.11.2010
Аннотация
Тієї осені трапилося необоротне та нехарактерне для нашого міста – одночасно пофарбували всі лави, тому нам не було, де сісти. І лише замети з листя намагалися якось розвіяти по-совковому синю ґаму. Все наше щастя полягало у абстракціях та відокремленні від навколишнього середовища. Ми одягали великі чорні окуляри та великі навушники, коли виходили на вулиці, намотували на шиї шалики, щоб не бути здутими вітром. Свого часу, кожен з нас загубився у вирі міста Києва та був змушений втекти сюди, щоб продовжувати творити тільки для себе. Не зважаючи на вимоги комерції.. Тоді ми вчинили геройський вчинок – дивилися "Віднесені вітром" з початку до кінця, та милувалися рибками в акваріумі. Боліла голова, а ми не зважали – головне, щоб залишилася м'юзика та М'юз. Ми сідали в кабріолети та подорожували, аби тільки не...
Впечатления о книге:
'
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Павел Бергарт - 06. 11. 12 зорi |  Виолетта Токар - Проходит день, проходит ночь... |  Виолетта Токар - Проходит день, проходит ночь... |  Людина, що прийшла надто рано |  Ольга Глапшун - Слабка жiнка Слабая женщина | Україна у вогні |
