Добавлена: 17.11.2010
Аннотация
Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником.
То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали, однако їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі. Догори ліз кінь як по леду, а Івана як коли би хто буком по чолі тріснув, така велика жила напухала йому на чолі. Згори кінь виглядав, як би Іван його повісив на нашильнику за якусь велику провину, а ліва рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі.
Впечатления о книге:
|
Wizzzard про Стефаник: Камінний хрест [uk] (Классическая проза)
17-11-2010 Выложившему. Просьба. Если задумаете какой-нибудь роман выкладывать, вы его тоже - целиком. В "Новинках". Чтобы народ потом страниц 40 листал, пока до следующей книги доберется. |
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Козак Мамарига | Камінний господар | Одна-одинешенька | Семья Леся | Вечори на хуторі біля Диканьки | Над кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Сулиму) |
